01001, м. Київ, вул. Володимирська 4, оф. 9, тел. 0442790525 office@ukrmetprom.org

Производство, тыс. тонн

Январь 2019
С начала года
Чугун
1752
1752
Сталь
1817
1817
Прокат
1566
1566

Среднесуточное производство, тыс. тонн

Январь 2018
Январь 2019
Чугун
19.02.2019
63.9
56.5
Сталь
19.02.2019
62.7
58.6
Прокат
19.02.2019
54.6
50.5

2018-й: Рік випробувань вітчизняної металургії

Про нові реалії та виклики, що стоять сьогодні перед галуззю, на прохання «Голосу України», розмірковує президент об’єднання підприємств «Укрметалургпром» Олександр Каленков. 

За результатами минулого року, Україна посіла 10 місце серед світових виробників чавуну і 13 серед виробників сталі. Це свідчить про те, що український гірничо-металургійний комплекс (ГМК) дотепер залишається однією з провідних галузей вітчизняної економіки. Більш того, за розрахунками Всесвітньої сталевої асоціації Worldsteel, одне робоче місце в металургії забезпечує створення ще 7,1 робочих місць в інших галузях. Тобто 130 тис. працівників, зайнятих у вітчизняній металургії гарантують ще близько одного мільйона робочих місць.  На думку експертів, повернутися до довоєнних обсягів виробництва сьогодні металургам заважають втрати частини заводів і шахт  на Донбасі. Це коксохімічні заводи, зокрема, Макіївський і Ясинівський, Харцизький трубний і сталеканатний заводи, металургійні заводи у Алчевську, Донецьку, Єнакієво й Макіївці. Найгірше, що з початком російської агресії підприємства української металургії втратили звичні ринки збуту, скоротивши виробництво на 15%. Сьогодні, доводиться шукати нові в Євросоюзі та за океаном. А європейський споживач, як відомо, більш вимогливий, хоче якісніших товарів за меншу ціну.

Незважаючи на втрату металургійних потужностей на окупованій території Донбасу (а це понад 3,3 млн.т сталі на рік), вітчизняний гірничо-металургійний комплекс у минулому році в цілому втримався на рівні 2017 р., а за деякими показниками навіть перевершити його. Так, за 12 місяців 2018 р. українськими металургами було вироблено 20,6 млн.т чавуну, (102%  відносно аналогічного періоду 2017 р. з урахуванням діяльності в січні-лютому 2017 р. підприємств на тимчасово непідконтрольній території України, або 104% без їх урахування), 20,1 млн.т сталі (відповідно, 98,5% та 100,3%), 18,36 млн.т прокату (100,2% та 103%). Завдяки таким результатам, частка ГМК у загальних валютних надходженнях у 2018 р. становить 30,7%, що перевершує показник 2017 р. (28,4%), а «металургійна» частка у ВВП становить понад 15%.

Україна традиційно вважається   металургійним нетто-експортером. Зокрема минулоріч ми експортували 78,5% обсягу виробленої металопродукції. При цьому, на жаль, у структурі експорту, як і раніше, домінувала продукція з відносно низькою доданою вартістю – напівфабрикати, частка яких у 2018 р. становила 43% від загального експорту металовиробів (на рівні 2017 р.). Тому зрозуміло, що стабільність української металургійної галузі, насамперед, залежить як від ситуації на світовому ринку сталі, так і від якості та конкурентоспроможності її продукції. І саме 2018 р. став роком випробування для українських металургів.

Так, впровадження адміністрацією США у березні 2018 р. імпортного мита на металопродукцію незалежно від країни походження та експорту викликав «ланцюгову реакцію» протекціоністських заходів у вигляді захисних розслідувань проти імпортованого металопрокату з боку країн Європейського Союзу, Туреччини, РФ, що, у свою чергу, призвело до загрози обмеження поставок металопродукції українського походження на ті зовнішні ринки, завдяки яким вітчизняна металургійна галузь і забезпечувала левову частку валютних надходжень до країни. Наприклад, частка експорту до країн ЄС у минулому році становила 34% від загального українського металургійного експорту, а до Туреччини – близько 13%.

Усе це посилюється наявністю у світі надлишкових сталеплавильних потужностей майже на 700 млн.т. Для стабілізації ситуації на міжнародному металургійному ринку, за оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), необхідно вивести з експлуатації потужностей приблизно на 300-350 млн. т сталі. Проте поки що жодна з металургійних країн, насамперед, Китай, який за 11 місяців 2018 р. виробив 857 млн.т сталі, не поспішають скорочувати металургійні потужності.

Відомо, що на початку наступного місяця спливають 200 днів дії попередніх захисних заходів у вигляді «глобальної тарифної квоти» з боку Європейського союзу проти імпорту металопрокату. Водночас вступають у дію остаточні заходи. При цьому для України, як і для низки інших основних світових металоекспортерів, виділено відповідні «індивідуальні» квоти, після вичерпання яких залишається можливість скористатися деякою часткою «глобальної» тарифної квоти. Судячи з динаміки розвитку подій, по такому ж шляху має намір піти і Туреччина. Тому питання деякої диверсифікації ринків збуту для української металургійної галузі не втрачає актуальності. І одним з провідних напрямків вирішення цього питання є розвиток внутрішнього ринку металопродукції.

Частка металопродукції, поставленої на внутрішній ринок у 2018 р., становить 21,5% від обсягу металопрокату, виробленого в Україні.  Це дещо більше, ніж у 2017 р. (20,4%). У той же час, загальне внутрішнє споживання металу зросло з 5,05 млн.т у 2017 р. до 5,39 млн. т у 2018 р., тобто на 6,8%. Проте, зростання споживання саме української металопродукції становить 5,4% (з 3,75 млн.т до 3,95 млн.т). Рештку збільшення споживання забезпечив ріст імпорту металопродукції, рівень якого у 2017 р. становив 1,3 млн.т, а у минулому році досяг 1,44 млн.т (+11%). І значна частка цього імпорту припадає на сортамент, який або виробляють українські металургійні підприємства, або спроможні його виробляти.

Тут слід відзначити, що українські металурги разом з органами центральної влади, насамперед, Міністерством економічного розвитку і торгівлі, приділяють велику увагу захисту внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції. Так, на початку 2018 р. впроваджено антидемпінгові заходи проти імпорту прутка та арматури. Проводиться розслідування щодо імпорту плоского оцинкованого прокату походженням з Росії та Китаю.

Разом з тим, з метою оптимізації металургійного виробництва, продовжуємо роботу з визначення балансу споживання металопродукції на внутрішньому ринку. Запорукою цьому — подальше поглиблення співпраці між металургією  і металоспоживаючими галузями – будівельною, машинобудівною, суднобудіною. Ускладнення ситуації на світовому ринку сталі, примушує більш активно шукати партнерів на внутрішньому ринку. Звісно, ми дуже зацікавлені у розвитку співробітництва і взаємодії з вітчизняними металоспоживаючими галузями.

Водночас, металурги приділяють велику увагу інвестиційним програмам розвитку галузі. В міжнародній металургійній практиці одним з основних показників інвестиційної діяльності є рівень питомих інвестицій на тону рідкої сталі. І цей показник свідчить про поступове інвестиційне зростання у вітчизняному ГМК. Так, якщо у 2014 р. рівень питомих інвестицій становив 15,7 доларів на тонну сталі, то у минулому році цей показник уже досяг 29,1 доларів на тонну сталі та продовжує зростати.

Відзначу, що інвестиції спрямовані на вирішення двох основних проблем: економічну (зниження собівартості і підвищення якості продукції) та екологічного (скорочення шкідливих викидів). Наприклад, заміна мартенівського виробництва електродуговим з подальшим отриманням безперервнолитої заготовки на ТОВ «Інтерпайп Сталь» (м. Дніпро) дозволила не тільки оптимізувати собівартість і підвищити якість готової продукції, але й значно скоротити шкідливі викиди, притаманні мартенівському процесу. Очікується, що заміна мартенівського виробництва конвертерним і впровадження технології МБЛЗ на ПАТ «Запоріжсталь» також забезпечать економічну та екологічну переваги.

Стабільність українського ГМК багато у чому залежить від інфраструктурної складової, перш за все, від своєчасного й у повному обсязі забезпечення гірничих і металургійних підприємств сировиною, матеріалами, та можливістю вивезення готової продукції. На жаль, у минулому році якість обслуговування металургів, перш за все, з боку державного монополіста — ПАТ «Укрзалізниця» не завжди була на належному рівні. Крім того, спостерігалось постійне і здебільшого безпідставне підвищення тарифів на вантажоперевезення, що позначалося на підвищенні собівартості металопродукції. Все це, своєю чергою, спричинило недоотримання прибутку, затримки з виконанням контрактних зобов’язань перед споживачами продукції, і в тому числі зарубіжним.

Тим не менше, всупереч складній ситуації, вітчизняний гірничо-металургійний комплекс н і надалі залишається провідною галуззю вітчизняної економіки.

 

Довідково

Головна мета Об’єднання підприємств «Укрметалургпром» — забезпечення максимально сприятливих умов для ефективної роботи та стабільного розвитку гірничо-металургійного комплексу.

Учасниками Об’єднання «Укрметалургпром» є всі українські металургійні підприємства (всього 14), чотири гірничо-видобувних комбінати, один коксохімічний завод, а також низка наукових і комерційних організацій. Загальна кількість працюючих близько 120 тис. працівників.

«Укрметалургпром» представляє вітчизняний гірничо-металургійний комплекс на міжнародному ринку. Зокрема, на засіданнях Комітету по сталі Організації економічного розвитку і співробітництва, щорічному «Сталевому дні» Європи, асамблеях Всесвітньої сталевої організації (Worldsteel Association), членом якої ОП «Укрметалургпром» є з 2016 р. Об’єднання активно співпрацює з іноземними профільними асоціаціями  EUROFER (Європейський Союз), TCUD (Туреччина), ISA (Індія). Підписано угоду про співробітництво з провідною всесвітньою компанією World Steel Dynamics.

 

Записав Віктор Бондар,

Голос України № 14 (23 січня 2019 р)

 

Вхiд
×
Реєстрація

Підтвердження реєстрації буде відправлене вам по e-mail.

×