01025, м. Київ, вул. Володимирська 4, оф. 9, тел. 0442790525 office@ukrmetprom.org

Производство, тыс. тонн

Сентябрь 2018
С начала года
Чугун
1657
15288
Сталь
1787
15767
Прокат
1570
13844

Среднесуточное производство, тыс. тонн

Сентябрь 2017
Сентябрь 2018
Чугун
17.11.2018
60,4
55,2
Сталь
17.11.2018
62,4
59,6
Прокат
17.11.2018
55,1
52,3

Чому металургія залишається важливою

Ми останні 20 років постійно розмовляємо про металургію. Тому що об’єктивно вона лишається важливим фактором нашої економіки. Не будемо говорити, чи це нормально, чи не нормально. Швидше всього, ми повинні диверсифікувати економіку. Але на сьогодні наша економіка реально від металургії залежить. Наприклад, зараз розмовляють про деяке зростання ВВП у першому кварталі і зростання промислового виробництва. Пояснення дуже просте. Причина такого зростання – це ріст цін на металопрокат на зовнішніх ринках. Тобто ціни піднялись і це дало у нас зростання економіки. Тому об’єктивно металургія, яка б вона не була, але вона залишається дуже важливим фрагментом нашої економіки. Я б ще сказав з іншого боку. Металургія сама по собі відноситься до середніх технологічних укладів. Тобто це не низький, а середній. І завдяки металургії ми перебуваємо в категорії країн, які ще не є категорією країн з низькою укладністю економіки. Тому якщо ми з нашої конструкції економіки заберемо металургія, то ця конструкція впаде до країн третього світу. Через те металургія об’єктивно грає велику роль. Чи повинна вона грати таку велику роль? Не повинна. Але чи повинні ми використати потенціал металургії для нашого зростання і економічного розвитку? Звичайно, повинні. І те, що у нас є металургія, з якої можна дістати цей потенціал, – це якраз дуже важливий фактор.

Наприклад, у 2000 році ту залізорудну сировину, яку ми виробили, ми її експортували близько 30% і 70% переробляли в Україні. Що означає переробка в Україні? Це означає, що ми дістаємо додану вартість з цієї сировини, яку ми видобуваємо. Процес переробки передбачає, перше – це робочі місця, це заробітні плати, це багатство, це додана вартість і все, що з цим зв’язано. Саме переробна промисловість – така індустрія, як центр всієї економіки. Якщо ми вивозимо сировину, ми даємо можливість додану вартість виробляти на території тих країн, куди ми цю сировину експортуємо. Відповідно, переробляючи цю сировину, створюються робочі місця в тих країнах, куди ми цю сировину експортуємо. У нас, на жаль, ця пропорція 30-70, яка була в 2000 році, вона помінялась. В 2015 році ми менше половини переробляли у себе в Україні і більше 50% ми експортували. Тобто це можна назвати деіндустріалізацією в самій металургії. Крім того, у нас зросла частка напівфабрикатів в експорті. Наприклад, якщо тонна заготовки чи напівфабрикату буде коштувати 250-270 доларів, то тонна готового прокату буде коштувати 350-400 доларів. Це означає, що додана вартість, яка б могла створюватись в прокаті, вона також не створюється у нас, а вона експортується. І останній ланцюг цього виробничого процесу – наприклад, готові вироби, де метал грає основну роль. Наприклад, залізничні вагони. Ми виробляли в 2007 році близько 30 тисяч штук. У нас самі мінімальні показники були в 2015 році – це одна тисяча штук. І все цей процес показує, що ми все більше стаємо донорами сировинними і менше переробляємо у себе. Це процес, який в умовах України є дуже небезпечний. Тому що коли ми не переробляємо у себе, це веде до того, що люди втрачають робочі місця, ми не даємо робочі місця, ми не даємо можливість людям заробляти фінанси, ми не впроваджуємо технології і таким чином втрачаємо навики розвитку. Я б ще таке сказав. Якщо тонна руди коштує, наприклад, 50 доларів, то вже тонна руди в прокаті буде коштувати 100, а тонна руди в вагонах буде коштувати значно більше. Таким чином цей процес показує, скільки ми дістаємо доданої вартості, якщо ми переробляємо у себе в Україні. Тому ні в якому разі ми не можемо прийняти ту модель, коли ми експортуємо руду замість того, щоб її переробляти і експортувати сталь. Тому що цей процес означатиме структурні руйнування економіки до країн третього світу.

Що повинні зробити металурги, для того щоб їх продукція була затребувана в світі і вони могли збільшити обсяги експорту?

Це питання конкурентоздатності. По-перше, ми традиційно присутні на зовнішніх ринках в сегменті ординарного прокату. Ми там конкуруємо з Китаєм, з Росією і з Туреччиною. На жаль, ця ситуація дуже довго продовжується. Якби ми були присутні в сегменті високотехнологічного листа – там ціни так не міняються, як міняються в сегменті ординарного прокату. Тому що там ціни фіксуються на півроку, на рік. Наприклад, лист для автомобілебудування – там ціни фіксуються на довгий період. Якщо, наприклад, звичайний прокат падає в ціні, там ціни так не падають. Тому нам треба більше виробляти продукції з вищою доданою вартістю в металургії. Це означає інвестиції. Інвестиції в виробництво сталі, інвестиції в прокатні потужності. У нас рівень інвестицій на тонн сталі в рік десь 17-20 доларів. В Росії це порядка 40 доларів. В країнах Євросоюзу це 70 доларів. Тому треба інвестувати і освоювати виробництво кращих видів продукції. Диверсифікувати свій портфель. Це дасть стійкість цьому бізнесу, можливість продавати.

Вхiд
×
Реєстрація

Підтвердження реєстрації буде відправлене вам по e-mail.

×