01025, м. Київ, вул. Володимирська 4, оф. 9, тел. 0442790525 office@ukrmetprom.org

Производство, тыс. тонн

Ноябрь 2017
С начала года
Чугун
1826
18162
Сталь
1869
19410
Прокат
1590
16740

Среднесуточное производство, тыс. тонн

Ноябрь 2016
Ноябрь 2017
Чугун
15.12.2017
62,7
60,9
Сталь
15.12.2017
64,9
62,3
Прокат
15.12.2017
58,4
53

Чому захисні мита на металобрухт не шкодять ЄС: позиція металургів

Александр Каленков

Нещодавно представництво ЄС в Україні вибухнуло гучною критикою закону про продовження експортного мита на металобрухт. Причетні до цього нормативного акту були негайно оголошені ворогами реформ в Україні, а на адресу нашої країни знову пролунали погрози про припинення тих чи інших форм підтримки.

Чи є підстави для таких емоційних і безкомпромісних заяв з боку нашого стратегічного партнера? Подивимося на факти.

Металобрухт не експортується до Євросоюзу. Якщо в 2014 році в країни ЄС було вивезено 2,6 тис. т, то в 2015 році – 24 тис. т, а в 2016 році експорту не було. При ринку, який обчислюється мільйонами тонн, ці обсяги не перевищують статистичної похибки.

Таким чином, прямого економічного інтересу у ЄС в отриманні українського металобрухту немає. І ніколи не було.

Чи складає метал з України конкуренцію виробникам з ЄС? Знову ні.

За період дії мита на експорт брухту поставки металопродукції з України в ЄС скоротилися на 14%. Ринок сталі країн ЄС дуже стабільний і швидкий ріст там не можливий.

Тому основні зусилля українських металургів звернені на більш перспективні ринки, такі як Близький Схід і Азія.

При цьому ринок ЄС захищений від сталевої продукції з України ввізним митом (наприклад, по сталевих трубах), які ніхто скасовувати не поспішає. І цей факт в очах наших європейських партнерів прекрасно поєднується з деклараціями про вільну торгівлю. А обмеження експорту брухту з України чомусь не поєднується.

Чи конкурують українські металурги з європейськими на інших ринках? Дуже рідко.

Традиційними конкурентами українських виробників сталі є російські, китайські та індійські компанії, не європейські. Тобто і тут конфлікту інтересів не видно.

Разом з тим, обмеження експорту брухту з України вигідно європейським металургам. І ось чому – легкодоступний брухт в Україні закінчується.

У 2016 році українські виробники сталі наростили імпорт брухту в 8 разів і імпорт горячебрикетованого заліза (дорожча альтернатива металобрухту) в 4,7 рази. Основне джерело імпорту – Росія. У разі закриття Росією з політичних мотивів свого ринку брухту для українських покупців, найближчим великим ринком сталевого брухту є ЄС.

Попит на європейський брухт в Україні призведе до зростання ціни на цю сировину в Євросоюзі, що зашкодить тамтешнім металургам.

Таким чином, європейська металургійна промисловість виграє, а не постраждає в результаті продовження мита на експорт брухту з України.

Бачимо, що економічних причин у ЄС виступати проти обмеження експорту брухту з України немає. Вигода для європейського бізнесу за цією позицією єврочиновників не стоїть.

Тепер подивимося, кому всередині України вигідна така позиція європейців. Очевидно, що не металургам, тому що металобрухт – ключова сировина, без якої підприємства зупиняються.

Проти мита на вивіз металобрухту виступають заготівельники і експортери брухту. Саме їхня позиція співзвучна з думкою представників ЄС в Україні.

Ні для кого не секрет, що заготівля металобрухту є одним з найбільш тіньових і кримінальних бізнесів в Україні. Близько 70% низової брухтозаготівлі знаходиться в тіні, річний оборот цього ринку оцінюють від півмільярда до мільярда доларів готівки в рік.

За рівнем прозорості брухтозаготівля стоїть в одному ряду з видобутком бурштину та контрабандою сигарет. А експорт брухту – бізнес, істотна частина маржі якого формується в результаті несплати податків в Україні.

Виступивши проти продовження експортного мита на металобрухт, чиновники ЄС виступили на захист одного з найбільш кримінальних бізнесів в Україні – заготівлі і експорту металобрухту.

Ми багато разів чули від єврочиновників про те, що вони проти обмеження експорту брухту, але жодного разу не чули, що цей бізнес повинен спочатку декриміналізуватися і обілитися, а потім вже заявляти про свої права. До слова, саме металурги недавно виступили з ініціативою прийняття ряду законодавчих змін, які дозволять вивести брухтозаготівлю з тіні.

Що ж виходить? Економічного інтересу у ЄС до українського металобрухту немає: експорт в ЄС відсутній, в інтересах європейських компаній – як можна довше зберігати брухт в Україні.

Збіг цінностей – ще більш безглуздий. Явно не в логіці ЄС надавати підтримку українському криміналітету і бізнесу в переведенні в готівку.

Отже позиція ЄС щодо експорту брухту – скоріше емоційне нагадування про небажаність торгових обмежень як явища (повторюся – в ЄС ними прекрасно користуються щодо України), ніж позиція, заснована на реальних економічних інтересах європейських компаній.

При цьому в України, яка веде військові дії, економічні причини для продовження мита на експорт металобрухту дуже істотні.

По-перше, оборона. Сталь для військової промисловості виробляється в Україні з цієї сировини.

Друге – наповнення бюджету. Україні як мінімум вчетверо вигідніше переробляти сировину всередині країни, а не експортувати її. Валютна виручка – ще один важливий аргумент. Продукція ГМК становить майже чверть товарного експорту України.

Курс гривні багато в чому залежить від того, як спрацюють металурги.

Далі – стабільність навколо зони АТО. Підприємства гірничо-металургійного комплексу розташовані в областях, що межують із зоною бойових дій. Доходи 250 тисяч працівників ГМК, а з членами сімей – це близько 1 млн українців, залежать від стабільного завантаження метпідприємств.

І, нарешті, норми СОТ дозволяють Україні аргументувати введення тимчасових торгових обмежень в разі загрози національній безпеці.

Всі ці аргументи були висловлені металургами на зустрічі з посольством ЄС в Україні. Як і те, що ситуація в Україні істотно змінилася з часу розробки Угоди про асоціацію та порушення країнами – гарантами безпеки України  Будапештського меморандуму.

Чи прислухаються до цих аргументів у ЄС – покаже час.

А поки ясно лише одне: головний захисник національних інтересів України – ми самі.

http://www.eurointegration.com.ua/experts/2017/07/11/7068335/

 

 

Каленков Александр
Вхiд
×
Реєстрація

Підтвердження реєстрації буде відправлене вам по e-mail.

×