Необхідно повністю змінювати систему екологічного оподаткування в Україні
Безумовно, будь-яке промислове виробництво впливає на навколишнє середовище. Підприємства гірничо-металургійного комплексу розуміють важливість поліпшення екологічних показників в містах, в яких зосереджені великі промислові виробництва, і готові брати на себе зобов’язання по інвестиціях в екологічні заходи.
Підприємства ГМК усвідомлюють, що для людей питання екології є не менш гострим, ніж питання добробуту. Виробники зацікавлені, щоб в регіонах їх присутності екологічна ситуація поліпшувалась. Навіть у важкі для галузі часи, обсяг інвестицій в екологічні проекти не скорочувався.
Системна екологічна політика реалізується найбільшими металургійним підприємствами давно. Наприклад, компанія «Метінвест» за 12 років свого існування виділила на розвиток екологічних проектів близько 3,7 млрд доларів, що, в перерахунку на сьогоднішній курс, становить понад 100 млрд гривень, а «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 2005 року інвестувала в екологію 5,6 млрд гривень.
Великі металургійні підприємства, розуміючи свою відповідальність, займаються реалізацією екологічних проектів, вони приділяють увагу зниженню кількості викидів в атмосферу, мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище та екологічної модернізації свого виробництва.
Впевнений в тому, що промисловість може розглядати питання підвищення ставок екологічного податку, але нас турбує сама система екологічних зборів в Україні. Нажаль, зараз вона вкрай неефективна.
У 2017 році держава зібрала близько 5 млрд грн екологічного податку (з них близько 1 млрд грн тільки з металургійних підприємств), при цьому безпосередньо в державний фонд охорони навколишнього середовища надійшло не більше 260 млн грн. За цей період тільки підприємства ГМК самостійно інвестували на екологічні заходи близько 3 млрд грн.
Завдання екоподатку — стимулювати підприємства скорочувати шкідливі викиди, інвестуючи в екологічні заходи, а кошти, які вже зібрані державою, витрачати виключно на екологічні заходи і на усунення наслідків від негативного впливу на навколишнє середовище.
Проте, наразі в Україні це завдання не вирішується, екоподаток в такому вигляді, в якому він зараз існує, не виконує своєї функції. Зібрані кошти, які надходять від екоподатку до місцевих і центрального бюджетів, витрачаються нецільовим призначенням та неефективно, вони просто «проїдаються» в основному фонді бюджету, а не йдуть на цільові системні екологічні заходи. Для підприємств не створені додаткові стимули для інвестування в природоохоронні заходи.
Потрібно повністю змінювати всю систему екологічного оподаткування в Україні. Екологічні збори повинні зменшуватися пропорційно інвестиціям. Повинна бути введена стимулююча система — якщо підприємства інвестують в природоохоронну діяльність, податки для них мають зменшуватись, і кошти повинні йти на екологічні заходи, а для тих підприємств що не інвестують, екоподаток може навіть зростати від тих ставок, які стягуються зараз.
Зазначу, що навіть сусідня країна Білорусь, просунулася в напрямку поліпшення системи екологічного оподаткування більше, ніж Україна. Там передбачено зменшення екоподатку на розмір інвестицій, які підприємства вкладають в екологічні проекти. Українські підприємства інвестують самостійно і, до того ж, ще платять екоподаток в повному обсязі, незалежно від вкладень в екопроекти. Екологічна система оподаткування повинна стимулювати підприємства інвестувати більше, проте зараз цього в Україні не відбувається.
Журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» №3, 2019 рік.