Ні для кого не є секретом, що російське вторгнення в Україну фінансувалося і продовжує фінансуватися, перш за все, за рахунок індустріального комплексу країни-агресора. І саме російська гірничо-металургійна галузь є другою за значимістю (після нафтогазової), яка забезпечує більше 5% ВВП росії, що еквівалентно прядку €90 млрд на рік. Завдяки металургійному сектору, бюджет агресора отримав €21 млрд прямих і непрямих податків у 2023 році, що дозволило росії покрити майже третину своїх «воєнних витрат».

Розуміючі роль російського ГМК в підтримці агресії в Україні, Європейською комісією було впроваджено низку санкцій проти російської металургійної галузі. Проте, нажаль, зазначені обмеження проти російської металургії є недостатніми та дозволяють росії заробляти на ринку ЄС. Згідно Eurostat, у 2023 р. росія продала в ЄС металургійної продукції на €2,9 млрд, у 2024 – на €2,6 млрд. Це дозволяє наповнювати податками держбюджет росії на фінансування воєнної агресії проти України, забезпечувати доходи Газпрому (виробництво металопродукції – дуже енерговитратний процес) та фінансувати дестабілізаційні заходи у Європейському союзі.

Окрім згаданого, присутність російської металургійної продукції на ринку ЄС несе безпосередню шкоду європейським інтегрованим металургам. Росіяни мають значно нижчу собівартість металургійного виробництва (внутрішні ціни на газ становлять близько USD 60 за 1000 м³, у них дешеві електроенергія та дизпаливо, відсутнє оподаткування викидів вуглецю, керована девальвація тощо), тому демпінгують на ринку ЄС. За даними Eurostat, у 2024 р. ціна російського слябу у ЄС була нижчою на 87 євро за ціни інших постачальників, що призводить до зниження рівня ринкових цін і, як наслідок, втрати доходів для європейських виробників. В свою чергу, це впливає на завантаженість виробництва, сплату податків та зайнятість у країнах ЄС.

Все вищезазначене підтверджується позицією європейської металургійної асоціації EUROFER, у якій визначено, що «незастосування санкцій щодо сталі проти російських напівфабрикатів підживлює недобросовісну конкуренцію та нерівні умови гри на внутрішньому ринку сталі ЄС. Бізнес-модель європейських перекатних заводів спирається на опортуністичні економічні переваги, отримані за рахунок дешевого імпорту з третіх країн, на відміну від європейської інтегрованої сталеливарної промисловості, повний цикл виробництва якої «зроблено в Європі» максимізує промислові, економічні, екологічні та соціальні цінності в ЄС».

Разом з тим, в європейській металургійній спільноті є прихильники санкційних виключень через тісні зв’язки з росією – насамперед, це стосується деяких підприємств Бельгії, Італії та Чехії. А ключовим вигодоотримувачем експорту металургійних напівфабрикатів у ЄС залишається російська металургійна група НЛМК (створена на базі Новоліпецького металургійного комбінату), що має власні перекатні заводи в Бельгії та Італії, і, на жаль, дотепер, по суті, є єдиною юридичною особою російської металургійної галузі, яка не потрапила під персональні санкції з боку Європейської комісії. Однією з причин, яка дозволила НЛМК уникнути покарання, є начебто відсутність доказів безпосередньої участі компанії в фінансуванні російської агресії.

Проте, саме група НЛМК є монопольним виробником у росії спеціальної електротехнічної сталі, критично важливого компоненту для російської оборонної промисловості (це підтверджується інформацією з офіційного каталогу продукції Групи НЛМК, де зазначено, що частка виробництва електротехнічної сталі НЛМК у Росії близька до 100%). Без цієї сталі неможливе виробництво електроенергетичних систем бойової техніки (двигунів, генераторів, релейних конструкцій тощо).

І тому влітку 2024 р. Об’єднання «Укрметалургпром» звернулося до Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України з проханням щодо експертного висновку відносно безпосереднього співробітництва групи НЛМК з військово-промисловим комплексом росії.

Фахівцями інституту було проведено ретельне дослідження, на підставі якого отримано експертний висновок, що однозначно підтверджує факт забезпечення групою НЛМК підприємств ВПК росії електротехнічною сталлю власного виробництва.

І ми дуже сподіваємося, що зазначених даних буде достатньо для накладання європейських санкцій на групу НЛМК як на юридичну особу, що сприяє російській агресії проти України.